Home / Publications / Knowledge & Development / New monitoring models and their impact on the Investigational Sites (Ukr.)

New monitoring models and their impact on the Investigational Sites (Ukr.)

Нові підходи до моніторингу у сучасній практиці клінічних досліджень та їх вплив на дослідницькі центри.

В одній із попередніх публікацій згадувалося про провідну вимогу, яку висувають до клінічних досліджень реалії сьогодення, а саме про те, що регуляторні органи різних країн, і, зазвичай, країн провідних фарм-виробників вимагають зниження фінансового тягаря на державні органи та страхові фонди, які частково, або у повному обсязі фінансують лікування людей, а також на широкі верстви населення, що потребує лікування та забезпечує його фінансування самотужки. А з часів світової економічної кризи 2008 року на тлі зростання чисельності населення у світі наполегливість регуляторних органів у напрямку зниження кінцевої вартості лікування лише посилюється. Зниження вартості лікування новими ліками досягається за рахунок зменшення загальних витрат на їх розробку від фази лабораторії до виходу на ринок, а цього Спонсор може здебільшого досягати шляхом зниження операційних витрат на розробку нової молекули. Задля зниження загальних витрат на розробку нових ліків найбільш реалістичним виглядає сценарій зниження кумулятивної вартості послуг моніторингу клінічного дослідження. Велика частка таких витрат припадає на оплату моніторингових візитів та супутніх витрат на відрядження. З метою скорочення цих видатків протягом 5 останніх років почалося поступове запровадження нових моделей моніторингу, що передбачає зменшення часу, проведеного монітором у дослідницькому центрі в межах одного протоколу, замінюючи собою традиційний підхід, коли моніторингові візити призначалися досить часто з чіткою періодичністю, та займали майже повний день з ранку до вечора, а подекуди і кілька днів. Прикладами нових моделей є remote/centralized monitoring, targeted/triggered monitoring, risk-based monitoring, data driven trial execution, mixed models, etc., що стали можливими завдяки стрімкому розвитку технологій зв’язку та комп’ютерних систем передачі та обробки інформації. До речі, в одній з публікацій за минулий рік розглядався принцип моделі risk-based monitoring та накопичений досвід.

Принципи новітніх моделей моніторингу:

Remote/centralized monitoring – по суті з’явився одним з перших серед новітніх моделей завдяки науково-технічному прогресу. Суть дистанційного моніторингу зводиться до максимізації моніторингових дій, які виконуються дистанційно та мінімізації тих, які виконуються безпосередньо у дослідницькому центрі.

Targeted/triggered monitoring – суть моделі полягає в тому, що візит до центру планується лише за умов досягнення певного об’єму роботи монітора у ньому (на основі заданих параметрів зниженого % SDV), що робить візит фінансово-ефективним з точки зору видатків на його проведення. Наприклад: центром включено стільки-то пацієнтів, на них заповнено стільки-то сторінок CRF, зафіксовано стільки-то відхилень від протоколу, сталося стільки-то важких побічних явищ, набралося стільки-то query і т. ін.

Risk-based monitoring-RBM/Risk-based SDV – концентрація зусиль лише на верифікації ключового масиву даних, критичних для конкретного дослідження, та ключових процесах, і тому планування візитів відбувається лише тоді і туди, коли і куди найбільш потрібно, відповідно до загальних критеріїв ризику та факторів ризику, специфічних для конкретного протоколу. Наприклад – кількість візитів до досвідчених центрів буде меншою, аніж кількість візитів до недосвідчених у рамках того самого дослідження, тому що недосвідчений центр потребує майже постійної підтримки на початкових етапах та частіших перевірок, аби пересвідчитися у досягненні належної якості процесу ; тривалість візитів та їх частота до центру з більшою кількістю активних пацієнтів, відповідно буде більшою, аніж до центрів з меншим числом пацієнтів, задля того, аби встигнути верифікувати вищезгадану критичну інформацію (на противагу традиційній моделі моніторингу, яка передбачає, що КОЖЕН центр відвідується однаково регулярно через приблизно однакові проміжки часу).

За останні кілька років популярності набуває комбінація вищезазначених моделей, яка має назву Data Driven Trial Execution/Data Driven>Monitoring, що дозволяє зменшити витрати на моніторінг дослідження приблизно на 25%. Цей новітній підхід використовується кількома провідними CRO та деякими великими Спонсорами, а його окремі елементи вже запроваджуються майже всіма компаніями, діяльність яких пов’язана з моніторингом клінічних досліджень.

Врешті-решт нову редакцію GUIDELINE FOR GOOD CLINICAL PRACTICE ICH E6(R2) було створено саме для того, аби покрити новітні підходи до моніторингу, озброївши учасників процесу інформацією щодо нових вимог (особливо це стосується Спонсорів). Зверніть увагу на розширений вступ до нової редакції:

INTRODUCTION
When the original ICH E6(R1) text was prepared, clinical trials were performed in a largely paper-based process. Advances in use of electronic data recording and reporting facilitate implementation of other approaches. For example, centralized monitoring can now offer a greater advantage, to a broader range of trials than is suggested in the original text. Therefore, this guideline has been amended to encourage implementation of improved and more efficient approaches to clinical trial design, conduct, oversight, recording and reporting while continuing to ensure human subject protection and reliability of trial results. Standards regarding electronic records and essential documents intended to increase clinical trial quality and efficiency have also been updated.

З огляду на вищезазначене, яких змін у взаємодії з моніторами та іншими представниками команди дослідження слід очікувати дослідницьким центрам? Маю впевненість, що більшість центрів за останні 5 років вже помітили елементи з нижченаведеного переліку:

  1. Частота та щільність моніторингових візитів безпосередньо до дослідницького центру у межах одного протоколу істотно зменшуватиметься
  2. Загальна кількість часу, проведеного монітором у центрі, у межах одного протоколу – також відчутно зменшуватиметься
  3. Загальний об’єм верифікованої первинної документації пацієнтів та рівень перевірки іншої документації дослідження відчутно зменшуватиметься
  4. Передбачуваність та можливість планування візитів заздалегідь також зменшуватимуться оскільки:
    1. інтервал між візитами не буде сталим, як у традиційній моделі моніторингу, коли центр відвідується Х разів за У місяців з проміжком у Z- тижнів, плюс-мінус кілька днів-1 тиждень.
    2. зменшення загального часу та об’єму роботи монітора у центрі не повинно призводити до зниження якості проведення дослідження у ньому, тому Спонсор вимушений запроваджувати додаткові методи контролю ризиків, наприклад – додаткові візити сплановані у терміновому порядку до будь-якого центру. До речі, нова редакція ICH GCP містить додаток у 5-ому розділі, який стосується саме розширених вимог до Спонсора щодо управління ризиками, пов’язаними із зменшенням об’єму моніторингу.
  5. Кількість телефонних контактів, задля яких персонал центру будуть просити виділити конкретний часовий проміжок, зростатиме досить відчутно, тому що ціла низка «живих» візитів замінюється телефонними, а істотний об’єм робочих питань, який раніше вирішувався «на місці», у нових моделях моніторингу передбачається вирішувати дистанційно.
  6. Кількість осіб та департаментів (Спонсора, CRO, третіх осіб-партнерів), з якими персонал центру, зазвичай, контактує у ході дослідження, відчутно збільшуватиметься у межах одного протоколу.
  7. Об’єм англомовної комунікації, загалом, збільшиться (не всі департаменти централізованих сервісів Спонсора чи CRO мають достатню кількість персоналу, який спілкується різними мовами).
  8. Об’єм електронної кореспонденції та кількість контактів ймовірно зростатиме і надалі.
  9. Кількість та складність електронних систем вірогідно зростатиме

Окрім впливу наслідків запровадження новітніх підходів до моніторингу, прослідковуються наступні зміни щодо вимог у ході дослідження:

  • Результати опитувань фокус-груп свідчать, що складність протоколів клінічних досліджень з точки зору їх практичного виконання зростає, кількість візитів пацієнтів у рамках одного протоколу збільшується, при цьому щільність процедур, що припадає на 1 візит, зросла на 57% за останні 7 років. (Tufts CSDD Report). Таким чином, персонал центру у кількості, наприклад, 2-ох дослідників здатен провести 1-2 великих та насичених візити на день, на противагу 4-5 візитам, що проводилися також 2-ма дослідниками ще 10 років тому.
  • Окрім того, як уже згадувалося у попередній публікації, період часу, відведений для набору пацієнтів у дослідження, за останні 5 років скоротився вдвічі на тлі зростання загального документообігу у дослідженнях.
  • Результати опитувань фокус-груп свідчать, що за останні 5 років відчутно збільшилися число та складність електронних систем, що застосовуються у ході клінічного дослідження, та, відповідно, потребують часу персоналу на ознайомлення з ними.

Усі вищенаведені фактори окремо та разом, безперечно, впливають на організацію роботи у дослідницьких центрах, а отже, потребують від головних дослідників та їх команди:

  • Значної уваги до якості та чіткості відпрацьованих стандартних процедур: ХТО? ЩО? ДЕ? КОЛИ? та ЯК? робить.
  • Системного підходу до контролю якості із запровадженням відповідних ефективних процесів . У випадку 100% верифікації даних та документації у традиційних моніторингових моделях, що вже вважаються «застарілими», розраховувати можна було на повну професійну перевірку «всього і усюди» монітором, позаяк у випадку новітніх моделей з низьким % даних, що підлягають повній верифікації, це вже не вбачається можливим. А отже, центр потребує вибудовування та довершення процедур внутрішнього контролю якості задля того, аби і надалі відповідати вимогам ICH GCP, які до речі, мало змінилися у новій редакції щодо розділу 4 – «Обов’язки дослідника». Обов’язок дослідницького центру і раніше полягав у веденні документації належної якості у відповідному об’ємі, незважаючи на те, як часто монітор відвідує центр і як довго він там працює, це залишається в силі і надалі, змінюється лише загальний об’єм перевірки зовні.
  • Гнучкості розкладу та ефективної організації робочого часу
  • Достатньої кількості персоналу та приміщень для можливості запуску цілого ряду процесів паралельно один одному (що своєю чергою підвищить коефіцієнт корисної дії)
  • Можливості швидкого навчання нового персоналу дослідницьких центрів
  • Балансування навантаження персоналу (ризик «вигорання» на роботі досить відчутно підвищується у часи пікової концентрації зусиль задля зміни звичних процесів, незважаючи на те, що зміни середовища йдуть безперервно)
  • Ефективне делегування обов’язків (right people on the right place at right time), використання умінь та талантів кожного члена команди з найбільшою користю для спільної справи
  • Максимально продуктивної командної роботи та вчасної координації зусиль
  • Навичок ефективної комунікації, у тому числі з представниками різних культур
  • Готовності до змін (частих та подекуди безперервних)
  • Спроможності ефективно функціонувати, незважаючи на можливе відчуття дискомфорту та хаосу, та за умов не такого високого рівня підтримки, як у традиційних моделях моніторингу.

Отже, вимоги сьогодення та зміна «правил гри» призводять до необхідності міняти набір навичок та умінь, які здобувалися дотепер, часом змінювати «вектор» зусиль, чітко розставляти пріоритети, та бути готовими до нових змін.

If you have found a spelling error, please, notify us by selecting that text and pressing Ctrl+Enter.

Publications of

Viktoriia Nimenko

Leave a Reply

Spelling error report

The following text will be sent to our editors: