Мудрі говорили: якщо можеш – зміни ситуацію,
якщо не можеш – зміни ставлення до неї.
Психосоматичні розлади. Буває, що людина, аби вижити, або «тікає у хворобу», або обирає агресію, самотність, відчуження, замкнутість. Хоча є й інші засоби виживання: емоції та інтелект.
Фізичні, тілесні патології зазвичай починаються в психологічній, тобто душевній, духовній сфері. Так, загибель нейронних клітин починається в інтенсивних хронічних стресах, гострих міжособистісних конфліктах, станах перевтоми тощо. Впливаючи на психологічні чинники можна значно зберегти психосоматичне здоров´я.
Різні люди реагують на однакові стресори по-різному. У когось реакція активна – під час стресу ефективність їхньої діяльності і далі підвищується до певної межі («стрес лева»), а в інших – реакція пасивна, ефективність їхньої діяльності знижується («стрес кролика»). Характер реакції тісно пов’язаний із хворобами, що виникають унаслідок стресу. Узагальнення клінічних матеріалів дало змогу лікарям припустити, що широке коло впливів, які приводять до стресу, викликає в людей гіпертонічну хворобу, виразку шлунка, деякі інші форми судинної патології з глобальними чи локальними проявами (інфаркт, інсульт, стенокардія, серцева аритмія, нефросклероз). Отримано докази, що в людини, яка постійно придушує свій гнів, підвищується ймовірність таких захворювань, як ревматичний артрит, псоріаз, виразка шлунку, гіпертонія. Як зазначив академік К. Биков: «Туга, яка не виливається у сльозах, змушує плакати інші органи».
Чому стрес викликає психосоматичні розлади?
Фізіологічні зміни під впливом сильних емоцій нерідко пов’язані із зайвим енергетичним забезпеченням непередбачуваних обставин. Фізіологічна перебудова за мобілізації резервів може бути не такою надмірною та виснажливою, а ось психологічні установки й особистісна позиція людини суттєво впливають на її стан. Лікарі давно звернули увагу на зв’язок конкретних емоцій із деякими хворобами. Так М. Аствацатуров уважав, що серце частіше вражається страхом, печінка – гнівом та люттю, шлунок – апатією та придушеним станом, а ймовірність блювоти зростає під час хвилювання. Для хворих на серцево-судинні недуга властива висока самооцінка, яка призводить до таких рис, як індивідуалізм, незадоволеність своїм становищем (професія, посада). Ці люди зазвичай стримані, легко ображаються, «тягнуться» до інших людей, але з ними важко знаходити спільну мову. У разі несприятливої ситуації чи хвороби замикаються в собі, зменшують кількість контактів та роблять їх поверховими, оскільки в них спостерігається підвищена чутливість до мовних контактів. Для хворих на виразку шлунка характерні тривожність, роздратованість, підвищена прискіпливість та загострене почуття відповідальності. Такі люди прагнуть зробити значно більше, ніж можуть реально. Важливе значення для психологічного та фізичного здоров´я має емоційний клімат удома та на роботі. Настрій кожного багато у чому залежить від оточення, від їхнього ставлення, виявленого у словах, міміці, учинках. Спілкуючись з людьми, ви несвідомо «заряджаєтесь» їхнім оптимізмом чи смутком. Психічна напруженість, невдачі, страхи, зриви, відчуття небезпеки є найбільш руйнівними стресорами для людини. Вони, крім фізіологічних змін, які призводять до соматичних хвороб, спричиняють ще й психічні наслідки емоційної перенапруженості – неврози.
Неврози (від грец. neuron – нерви) виникають за гострого інформаційного дефіциту, коли невідомо, як вийти з болісної для людини ситуації.
До реальної дійсності можна пристосуватись інтелектуально, тобто сконструювати цю реальність, причому сконструювати у «термінах певної стійкої конструкції», писав Дж. Флейвел.
Розвинутий інтелект потрібен людині: по-перше, щоб подолати неймовірно-потужний потік інформації; по-друге, щоб успішно керувати й регулювати дедалі насиченішим емоційним фоном; по-третє, щоб краще пізнати й розуміти себе і іншу людину, по-четверте, щоб вийти на рівень саморозвитку, самоосвіти, самостійності й незалежності. Саме інтелект забезпечує незалежність від актуальної ситуації, власного афективного стану, соціальних стереотипів тощо.
Приклад.
В авторській школі В. Арістова (Центр Розвитку Інтелектуальних Здібностей м. Київ) психосоматичним розладам немає місця. Там 11-річні діти віджимаються 100 разів від підлоги (через п´ять місяців), пишуть вірші, множать двозначні дроби подумки, читають з швидкістю більше 2 000 000 зн/хв, друкують всліпу на комп’ютері, грають в спортивні інтелектуальні ігри (рендзю, реверс, го, сёгі, шахи, шашки, стратегию, пазлспорт, спортивні кросворди і головоломки, усний рахунок. Восьмирічні діти можуть запам’ятати з одного разу и надовго 100-значні числа, 100 слів або 100 деталей, відрізнити музику Вівальді від Гріга, Шопена, Моцарта, Баха від Дебюссі; володіють віртуальними еталонами виміру, основами винахідницької творчості; визначають будь-який день тижня в умі без календаря; уміють підсмажити картоплю, зварити манну кашу и пельмені, приготувати салат, виміряти пульс на руці. Восьмирічні учні в Школі Арістова самостійно проводять наукові семінари, пишуть «курсові роботи».
Таким чином, маємо пряму вказівку до того, як бути більш адаптованими до навколишнього середовища, здоровими, успішними й щасливими у житті – розвивати інтелектуальні здібності дітей і дорослих. Розроблені певні технології самовпливу для керування собою й заспокоєння. Наведемо деякі з них:
1. Техніка «Шторм»
Глибоко дихайте. Уявіть грізний розбурханий океан. З кожним новим подихом він дедалі більше заспокоюється. Поступово могутні хвилі перетворюються на спокійну воду. Ще трохи – і на морі буде повний штиль.
2. Підходи проти метушні
Усіх справ не переробити, люди метушаться на 1000 років уперед і при цьому не завжди доживають до 100. Або ви контролюєте хворобу, або вона вас. Я контролюю свої почуття,або вони мене. Я кричу не тому, що мене довели, а тому, що не можу впоратися зі своїми емоціями.
3. Техніка «Так, так, так»
Протягом 3 хв. намагайтеся не відволікатися і промовляти вголос «так, так, так» із різними інтервалами, експресією, інтонацією й гучністю. Завдяки цій вправі організм налаштовується на позитивне вирішення ситуації.
4. Техніка «Камінь з плечей»
Виконується стоячи, можна під час ходи. Максимально різко підняти плечі. Широко розвести їх назад і різко опустити вниз – такою має бути ваша постава – це постава впевненої і спокійної людини. Повторити тричі. Тривалість – 3 сек. Таким чином знімається психо-мязова напруженість у поясі й спині, виховується впевненість у собі.
Емоція завжди первинна. Думка лише її виправдовує, емоційна оцінка витісняє мисленнєвий процес. Чому емоція первинна? Емоція зручніша і однозначніша. Вона швидша, ніж складний мисленнєвий процес. А ми обираємо те, що легше. Під час емоційного збудження мислення зупиняється. Тому потрібно взяти за правило під «допінгом емоцій» не приймати жодних рішень, не вести розмов. Не з’ясовувати стосунків.
Образа, злість, невдоволення – це емоції, які шкодять нашому організму. Людський мозок виділяє гормони стресу через будь-які подразники, що загрожують спокою. При цьому йому геть байдуже, реальні вони, чи вигадані. Тому й на надуману проблему організм реагує, як на справжню. Отже важливо навчитися контролювати свої думки й емоції. Відомий дослідник стресу Г. Сельє зазначав, що має значення не те, що з нами відбувається, а те, як ми це сприймаємо.
Є притча про двох мандрівників, яких мучила спрага і, нарешті діставшись до поселення, вони отримали по півсклянки води. Один з подорожніх сприйняв склянку як напівповну, вдячно прийняв її і був задоволений. Другий сприйняв склянку як напівпорожню і лишився невдоволеним через те, що йому не налили повну склянку.
Дивились двоє в одне вікно:
Один угледів саме багно.
А інший – листя, дощем умите,
Блакитне небо і перші квіти,
Побачив другий – весна давно!…
Дивились двоє в одне вікно.
Отже, важливо навчитися звертати увагу на позитивні моменти в житті й уміти бути вдячними за них. Негативне запитання «За що?» бажано перетворювати на позитивне «Для чого?». Для чого в моєму житті з´явилася та чи інша неприємна ситуація? Які висновки я повинен зробити? Чого я маю в цій ситуації навчитися? Щоб перебудувати своє мислення, а відповідно й життя, на позитивне, треба регулярно працювати над собою. Важливо навчитися слухати свої думки, породжені страхом або сумнівами, змінювати ці думки на ті, що породжують віру в себе, розвивати інтелектуальні здібності.
