«Провідною причиною ожиріння та зайвої ваги» – згідно ВООЗ, – «є енергетичний дисбаланс між споживаними калоріями, з одного боку, та витраченими калоріями – з іншого». Такий погляд на зайву вагу є настільки поширеним та правдоподібним, що сучасна освічена людина практично не може з ним не погодитися. Навіть якщо практичний досвід багатьох людей надає безліч доказів його помилковості – неважливо, скільки років свого життя людина витратила на безрезультатні спроби схуднути шляхом зменшення кількості споживаної їжі та збільшення фізичної активності. Вона охочіше ставитиме під сумнів свою силу волі, аніж ідею про те, що зайва вага зумовлена кількістю спожитих та використаних калорій.
За останні кілька років 2 книги, написані незалежно одна від одної журналістом із США та лікарем з Канади, практично зробили «фурор» у традиційній дієтології, розбиваючи вщент традиційні погляди щодо механізмів накопичення зайвої ваги та розвитку ожиріння. Було поставлено під сумнів цілу низку переконань, які стали стереотипами, на кшталт:
- «Багато їсть – тому що не може себе стримати, бо бракує сили волі»
- «Товстий – тому що мало рухається, бо ледачий»
- «Ожиріння є покаранням за лінощі та обжерливість»
- «Епідемія ожиріння пов’язана із сучасним способом життя людини, де мало місця для руху та багато зваби у доступних ласощах навкруги»
- «Для запобігання поступовому набору ваги з віком нам усім необхідно трохи зменшити кількість калорій, які ми отримуємо з їжею та напоями, та трохи збільшити рівень фізичної активності»
- «Бідні люди, яким ледве хватає на харчі – не бувають товстими»
Теорія енергетичного балансу говорить про те, що причиною ожиріння є перевищення кількості спожитих калорій над витраченими. Ця теорія, яка вже кілька десятиліть лежить в основі рекомендацій провідних організацій з охорони здоров’я у всьому світі, була розбита вщент, а саме продемонстровано, що:
- Зниження кількості споживаної їжі та/або збільшення фізичної активності разом чи окремо НЕ є ефективним розв’язання проблеми ожиріння чи зайвої ваги. Подібні заходи здатні продемонструвати лише короткотермінові результати, які не є сталими та зберігаються протягом кількох місяців – один рік. У кінцевому результаті наше тіло відновлює свою вагу.
- Серед усіх причин, з яких варто переглянути ідею про те, що переїдання викликає ожиріння, найбільш очевидною назавжди залишиться та, що недоїдання його не лікує, а лише тимчасово «полегшує» його найбільш помітні симптоми.
- Ми не гладшаємо через те, що переїдаємо; ми переїдаємо через те, що гладшаємо. Що б не робило наше тіло важчим, воно змушує нас також і переїдати.
- Фізичні вправи дають переваги для підтримання здоров’я в доброму стані, але….їх роль у лікуванні зайвої ваги не перевищує 5%. Отже, не очікуйте стійкого зниження ваги завдяки підвищенню фізичної активності, навіть значному. Причина, з якої різні організації охорони здоров’я закликали нас більше займатися спортом, полягали не в тому, щоб допомогти людям схуднути, а в тому, аби допомогти нам не нарощувати вагу ще більше.
- Не просто свідоме досягнення рівноваги між отриманими та використаними калоріями визначає будемо ми худнути чи ставати товстішими, а якийсь інший механізм.
Тобто, фактори, які вважалися критично значущими задля успішного лікування ожиріння протягом останніх 50 років, на думку авторів зазначених вище книжок, такими не є, оскільки полі-факторіальний генез ожиріння не було повністю враховано, погляди на дієві механізми схуднення було спрощено до рівня основ математики та термодинаміки, причинно-наслідковий зв’язок між підвищенням апетиту та нарощуванням ваги не було достеменно встановлено та доведено на тлі несвідомої «підміни» понять причини та наслідку ожиріння, яка згодом поступово набувала рис свідомої.
Яких ключових висновків дійшли автори у своїх спостереженнях, ретроспективних аналізах та новітніх дослідженнях? Які фізіологічні фактори та механізми відіграють ключову роль у регуляції об’єму жирової тканини людського тіла? Які досягнення медицини та знання сучасної дієтології можуть допомогти? Що, коли і як їсти, а що не їсти задля здоров’я та стрункого тіла? Ці та ряд інших супутніх питань будемо розглядати у наступних публікаціях, а для тих, хто бажає заглибитися у зазначену тематику вже зараз, надаємо більше інформації про першоджерела.
Отже, про які книги ведеться мова та де їх знайти?
1. Гэри Таубс “Почему мы толстеем. Мифы и факты о том, что мешает нам быть стройными”.
Цю книгу було перекладено на російську мову видавництвом «Ексмо» у 2014 році, її можна придбати у мережі інтернет-магазинів як в електронному, так і в паперовому форматі. Книгу написав відомий американський журналіст, основним профілем роботи якого є наука та дослідження. Понад 15 років його професійної діяльності було присвячено проблемам харчування. Більше про автора можна прочитати тут.
2. Dr. Jason Fung’s “The Obesity Code: Unlocking the Secrets of Weight Loss”.
Цю книгу було опубліковано англійською мовою наприкінці 2016 р. Вона ще не перекладена на українську чи російську, і для тих, хто полюбляє читати книги мовою оригіналу – є можливість безплатно завантажити книгу з інтернету. З власного досвіду, хочу зазначити, що англійська мова та граматичні конструкції, які використовував автор, здебільшого не складні, а тому книгу читати легко, попри на її досить немалий розмір, більш як 300 сторінок у форматі pdf. Людині з медичною освітою, або працівнику медичної сфери з базовим знанням англійської мови, буде досить легко зрозуміти та засвоїти прочитане, оскільки у книзі широко використовується професійна лексика. Книга написана практичним лікарем-нефрологом, який працює у Канаді. Більше дізнатись про автора можна на сайті.
